Принцип роботи сучасних флексографічних приладів
У більшості випадків в флексографії застосовуються так звані рулонні машини. На сьогоднішній день існує три основні їх типи в залежності від побудови: лінійно-секційні, планетарні і ярусні або стекові. Кожен з них відрізняється деякими характеристиками.
Перший тип включає в себе кілька окремих секцій, які мають свій власний циліндр. Вони розташовуються по горизонтальній лінії (один за одним). Використовуються переважно для створення узкорулонних (близько 60 сантиметрів) етикеток на самоклеючій основі або фользі. Основний плюс - можна додавати окремі зони з післядрукарської обробкою (лакування, висікання і інше).
У машинах другого типу різні частини будуються навколо єдиного циліндра. Вони, як правило, призначаються для тягучих широких плівок, наприклад, поліетилену.
Останні складаються з різних ярусів, які також працюють зі своїми циліндрами. Завдяки подібній конструкції можна швидко змінити рух полотна, тобто барвник наноситься відразу на дві сторони. Так як присутність окремих рухомих деталей не дозволяє без проблем поєднати малюнки, вони призначаються для легких робіт.
Всі подібні друкарські верстати оснащуються електронними пристроями, які допомагають позиціонувати різноманітні деталі. Також застосовуються відеомонітори, щоб контролювати приводку різноманітних кольорів. Є багато варіантів сушок. Вони залежать від того, які саме барвисті матеріали рекомендуються до використання (водна і спиртова основа - гаряче повітря; з УФ-відображенням - ультрафіолетові моделі).
Існує два види секцій для друку. Сталева пластина (іноді з полімерів) - видаляє зайву кількість забарвлення з анілоксових валиків. Вона має заточені краї і серед професіоналів називається ракелем. Її можна встановлювати за напрямком руху валиків або в протилежну сторону. Остання вважається стандартною, так як дозволяє досягти більш позитивного ефекту.
Якщо барвисті матеріали подаються під тиском, значить, використовується камерно-ракельна модель. З її допомогою всі осередки добре заповнюються, а це значить - стабільне і рівномірне перенесення при друку зображення. Незважаючи на настільки ефективний результат, більш популярним вважається перший варіант. Щоб отримати якісну етикетку його цілком вистачає, зате весь процес є економічніше.
Анілоксовий вал вважається головною деталлю при подачі рідини для фарбування. Він виготовлений з металу, покривається керамікою. На його робочій поверхні розташовується багато невеликих поглиблень з певним розміром. Головними параметрами даної частини апарату називають: крок, линиатура, ширина перемички і осередки, а також її глибина.
Слід розуміти, що під час роботи не весь обсяг потрапить з валових "ямок" на папір (тільки до 60%). Даний момент дуже важливий.
Що відбувається після?
Тут варто ґрунтуватися на тому, який саме вид етикетки виготовляється. Якщо це рулонний тип, то зазвичай післядрукарських робіт є: лакування, висікання, тиснення, склейка. Деякі з них проводяться в окремих секціях (для виконання операцій можна переробити вже наявні частини машини).
Покриття лаком - один з найпопулярніших процесів. Може бути виборчим або суцільним. Він допомагає водним кольорам виглядати глянцевими, відрізнятися високою механічною і хімічною стійкістю. Ці характеристики досить важливі при створенні упаковки. Тиснення (холодне) - проводиться із застосуванням фольги. Може бути мокрим / сухим. Використовуються стійкі до ультрафіолету клеї.
Висічка - процедура вирубки по заготовленому контуру.
Флексографічний спосіб - найефективніший при створенні якісних етикеток і упаковок за технічними та економічними показниками.